«Творіть добро, щоб кращим став цей світ»

«Люби свого ближнього, як самого себе»

(Мт.22:35-46).

 Прокидається природа… Земля сповнена неймовірним п’янким ароматом весняного цвіту трепетно дихає, боячись пропустити найтонші нотки ніжних акордів. Легко, невимушено, ген-ген у замріяному небі народжується стоголоса симфонія пташиного співу, вона стрімко скочується хвилями і губиться у зеленій траві,  смарагдовим мотивом весни. Так приходить до нас світлий Великдень. У гармонії з цілим світом прокидається добро і милосердя, терпіння і смирення, і звичайно ж наймогутніше з почуттів – любов, любов  до ближнього, до всього, що оточує нас.

 У ці світлі, великодні дні  неймовірно колоритною та багатою була пасхальна виставка у Ковельському медичному коледжі.

Запашні, рум’яні пасочки з білими капелюшками гордо стояли в центрі столів, мов  справжні царівни. Навколо строкаті та заквітчані,  як символ життя і відродження голубились на українських вишиванках – писанки.

 Кожна композиція, яку підготовили I  та II курси коледжу, була особливою, адже крім традиційних атрибутів Великодня студенти зуміли поєднати

сучасні витвори мистецтва у досконалий танок пасхальної виставки. Група II ф/д «В» підготовила досить пізнавальну виховну годину, під час якої  кожен мав змогу ще раз переконатися, що Великдень -  це одне з найбільш шанованих свят у традиціях українського народу, саме воно дарує надію і віру на краще майбутнє.

 А згодом звідусіль лунало радісне : «Христос воскрес!», тонуло у щирих юнацьких посмішках, переливаючись у нові й нові великодні привітання. У цей момент стіни рідного коледжу наповнились неймовірним світлом, яке несло у душі кожного – тепло і радість.

Саме такими щирими почуттями вирішили поділитися студенти коледжу з людьми, які ніколи не були їм байдужі. Зібравши  паски та інші подарунки, молодь вирішила їх відвезти у  Ковельський будинок престарілих,  де чекають уваги і турботи.

Можливо, хтось скаже, що сьогодні так роблять усі, проте коли це робить молодь, об’єднавшись, з трепетом і  добром у серці, ніхто не заперечить, що це варте уваги. Виховуючи у молодих людях терпимість і милосердя, прививаючи любов до українських традицій, ми зробимо наше майбутнє  гідним. Кожен зі стареньких у цей день посміхнувся,

отримавши пасочку, відчув себе потрібним і зовсім не самотнім. А у студентів на очах були сльози. Можливо, так народжується милосердя, приклад сильної всепоглинаючої любові, яку дає нам Господь.

 Бережіть свої серця від злості та байдужої черствості, діліться найкращим та найдорожчим з ближнім і це обов’язково повернеться сторицею.  А до своїх дідусів і бабусь, з будинку престарілих, ми обіцяємо завітати у гості не тільки на Великдень.

Інна Третяк

педагог-організатор Ковельського медичного коледжу