«…Встане Україна
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..»

 Тарас Шевченко,

«Стоїть в селі Суботові» (епілог «Великого льоху»)

   Мистецтво -  це вираження  найглибших думок,   це невигубний слід людства, його злети, його верхогір'я, на яких панує дух перемоги над смертю, дух незнищенності…

 Трансформуючи сучасні події крізь призму мистецтва,  студентський театр Ковельського медичного коледжу зібрав чимало прихильників,  відтворивши на сцені найзагадковіший твір Тараса Шевченка – містерію «Великий льох». Вистава проходила, як благодійна акція метою якої був збір коштів для ковельчан, що перебувають у зоні АТО.

  На думку молоді,  цей твір є надзвичайно новаторським і актуальним в якому прихований глибокий національно-політичний і містичний смисл.

   Відтворюючи  події минулого, молодь вдало провела паралель з  сучасними  подіями, що відбуваються в Україні. Перевтілюючись на сцені у містичних і реальних героїв  кожен намагався донести до глядача  своє бачення і розуміння   прожитої ним сюжетної лінії.

  Образи трьох душ зіграли студентки Котюк Тетяна (I  курс спец. «Лікувальна справа»),  Ключинська Вікторія  (студентки II курсу спец. «Сестринська справа»), Євтушик Юлія (студентка  I  курс спец. «Фармація»). Дівчата з надзвичайним  трепетом передали  глядачам   всю біль і безвихідь своїх містичних героїнь.

  Символічні  образи трьох ворон,

що уособлюють  зло і нещастя в історичній долі України, неймовірно яскраво відтворили студентки: Труляєва  Наталя (студентка   I  курс спец. «Лікувальна справа»),  Янюк Наталя і Гурко Мирослава (студентки II курсу спец. «Сестринська справа»).

 Лірників  зіграли студенти I  курсу  спец. «Лікувальна справа»,  Лунковський Назар, Кубай Дмитро, Логвинюк Станіслав, а московського пана - Дудинець Любомир.

  Яскравими, вражаючими  ефектами збагатили театральне дійство сучасні  хореографічні постановки.

За допомогою мови тіла студенти зуміли передати страх, сльози, відчай і неймовірну силу людського духу, відродження української нації.

   Милозвучними нотками лилась у зал до глядачів  шевченківська пісня. 

Тривожила, зачаровувала і тонула в атмосфері таємничості.

   Сьогодні за допомогою театрального мистецтва, яке не тільки виховує, а й дарує неймовірну насолоду і поезію людських взаємин, ми можемо  творити  добрі і гарні справи, адже благодійність – це теж мистецтво.

Третяк Інна

педагог-організатор Ковельського медичного коледжу