Грудень для  вихованців громадської організації «Реабілітаційний центр» розпочався здійсненням мрії –  потрапити в Біловезьку пущу та в резиденцію Діда Мороза! Ця поїздка є частиною соціального проекту «Блакитна птаха», про який розповідалось раніше  і на реалізацію якого за посередництвом губернатора Бориса Клімчука було виділено 5 тисяч гривень. Проект створила Хвесик Наталія, студентка ІІІ курсу спеціальності «Сестринська справа». У ньому було передбачено інтеграцію в суспільство людей з обмеженими фізичними можливостями, а також допомогу у реалізації їхніх численних задумів, зокрема, мандрівки в казку...

        Вихованці Центру з нетерпінням чекали цієї подорожі. Тож 16 грудня наша дружна компанія, а це молоді люди з «Реабілітаційного центру» та їх батьки, викладачі та студенти-волонтери з Ковельського медичного коледжу вирушили в екстримальну подорож по маршруту Ковель – Біловезька пуща. Ви спитаєте, чому подорож екстримальна? А все тому, що снігові замети змусили нас о 5 годині взяти в руки лопати, щоб розчистити дорогу для  автобуса, а наших водіїв – пильно і напружено вдивлятися в засніжену далечінь! Проте, незважаючи на негоду, ми відправились туди, де нас чекали Дід Мороз і Снігуронька,

а також чарівні сніжинки, що відкрили для нас чарівний світ Біловезької пущі.         

Спочатку ми приїхали до музею природи, де нас здивувало те, що екскурсоводи – звичайні школярі! Проте їхні розповіді всі слухали з задоволенням. Музей неймовірний!

У ньому всі побачили  гарні, майстерно зроблені опудала тварин, занесених до Чорної книги. Декорації, що їх оточували, були наче справжні. Ось тобі живий-живісінький ліс, там – зимовий, а там – осінній...

Крім того, линуло  ричання звірів і багатоголосий спів пташок. Хіба можна було залишитись байдужим  у цьому царстві природи?! 

    Згодом всі вирушили  в резиденцію Діда Мороза,

куди дорога пролягала через  незайманий ліс. Біловезька пуща – загадкова і така незабутня! Їдеш старовинним лісом: навколо все вкрите білим-білим снігом, пишні ялини схиляють до землі свої граційні віти і непорушно стоять, немов царівни у сніговому королівстві…Ми вдивлялись вглиб і уявляли те, про що розповідав екскурсовод,  –  царя, що виїхав на полювання; німецьких солдатів, які колись прокладали вузеньку колію серед дрімучого лісу; могутніх зубрів і граційних оленів, які біжать у снігову заметіль і зникають… Це так нагадувало казку! Тоді ми ще й не здогадувались, який сюрприз чекає нас попереду. Адже коли на наше прохання: «Дедушка Мороз, виходи к нам!» -  з гарно оздобленої  дерев’яної хатинки вийшов справжній Дід Мороз, всі дорослі перетворились на маленьких діток. На кожному обличчі засяяла усмішка – щира і дитяча… Приємно було загадувати бажання, стоячи біля великого вогнища дванадцяти братів-місяців. Невже мрії здійснюються? Про це, мабуть, подумав кожен. Ми закривали очі і повертались в дитинство….У магічному колі, біля теплого  багаття, де здійснюються всі бажання, залишили всі свої тривоги і попрямували до найвищої в Європі ялинки – водити хороводи! «В лесу родилась ёлочка…» -  співали ми і плескали в долоні. Радості не було меж!

     А як здивувала чарівна хатина Снігуроньки з дивним дзеркалом і повною скринькою листів! А як приємно було отримати на прощання пакуночки з цукерками!

В ті миті серед нас не було дорослих, бо всі на деякий час перевтілились у маленьких хлопчиків і дівчаток, що вірять в чудо… Наостанок ми побували біля вольєрів з мешканцями пущі. Наполегливо долали снігові замети, які сягали колін, щоб погладити маленьких лосів та відчути їхнє тепле дихання. В ті миті розуміли, що  все навколо: звірі, сніг, прадавній  ліс, люди, безкрає небо –  є лише частинкою безмежного світу, яка відкрилась учасникам поїздки завдяки проекту «Блакитна птаха».  «Надзвичайно приємно усвідомлювати, що ти є причетним до здійснення чиєїсь мрії, - стверджувала Наталя, автор проекту, - ця подорож, напевно, є найкращим подарунком, який я спільно з іншими волонтерами змогла зробити для вихованців Центру напередодні Нового року.» Бо й справді, що є кращим, ніж дарувати іншим щастя і щирі усмішки, здійснювати  блакитну мрію?!

     Безперечно, казка, в яку ми подорожували, назавжди залишиться у наших дитячих душах. Така неймовірна, загадкова, чарівна. І така близька! Хочеться вірити, що ми ще приїдемо у Біловезьку пущу. Проте навіть, якщо це не вдасться, ми ще не раз повернемось до неї подумки!

 Третяк Інна

педагог-організатор

Ковельського медичного коледжу