«Козацькому роду нема переводу»

Крізь мудрість сивочолих літ народжується новітня історія України, народжуються нові герої, нові імена. Ми плекаємо славні традиції нашого народу,  дописуючи та коректуючи їх власним сьогоденням. День Захисника України одне з таких свят. Ми молимось до Божої Матінки і просимо у неї захисту та покровительства і тим часом чекаємо з війни додому своїх братів, синів, чоловіків.  Це день, який об’єднує  цілі  покоління і змушує замислитись над значеннями таких слів як «воля», «відвага», «Батьківщина».

 Саме на такій патріотичній хвилі зустріли це прекрасне, осіннє свято і студенти Ковельського медичного коледжу. Ретельно підбирались поетичні рядки, потрібні слова. З  натхненним трепетом відпрацьовувався кожен музичний твір, кожен художній номер. Адже для молоді цей день не просто привід для привітань, це своєрідне складання щиросердечної подяки всім мужнім українцям, що боролися і борються за незалежність своєї  Батьківщини.

  Звучать перші тендітні акорди, на сцену виходить гарна,  молода, квітуча українка (Лебезун Марія), читає вірш і ти розумієш, що ось нарешті народжується нова Україна. Тихо лунає пісня-молитва у виконанні чарівної Юлії Наумук,  нелишаючи у жодному серці  ні краплі байдужості. 

Палахкотять свічки і білосніжні «ангели-охоронці» (Ващук Дарія, Дахнюк Вікторія, Шпак Богдана) благають у Покрови заступництва, моляться за мир на Україні. Виразно та проникливо читають поетичні рядки Кухарук Денис, Послєдова Надія, Конончук  Софія, Мельничук Марія, Шпак Михайло і кожне їх слово пронизане юнацьким запалом, сповнене щирої любові до рідної землі.

Звучать зі сцени старовинні українські мелодії,  зібрані та записані ще самою Лесею Українкою. Виколисані, викохані багатостраждальним народом сьогодні нестримно летять крізь цілі віки.

Бентежать своїми ніжними голосами  Кушнерук Богдана, Хомич Катерина. Виспівані серцем пісні  легкокрилим птахом огортають глядачів своєю українською милозвучністю.

І ось на сцені завершальні акорди. Студенти разом зі своїми наставниками Костючик Світланою та Сметюх Оленою з гордістю приймають щирі аплодисменти. 

І не важливо, що День Захисника України ми св’яткуємо лише два роки поспіль,  важливо те,  яким змістом ми його наділяємо.  То ж нехай не знають наші діти війни, проте твердо вірять, що «Козацькому роду не буде переводу».

Третяк Інна

педагог-організатор Ковельського медичного коледжу