Звучанням мелодії  «Місячної сонати» Бетховена розпочалася літературно-музична композиція, присвячена 145 річниці від Дня народження Лесі Українки в місті Ковелі. Представники  міської влади, громадськості, студентської молоді прийшли цього дня до пам’ятника Лесі Українки, що розташований в центрі міста та поклали живі квіти до його підніжжя.

    До присутніх звернувся заступник міського голови Ігор Прокопів, який подякував організаторам  та учасникам заходу, що прийшли і вшанували пам’ять Великої Українки. Він відмітив велич постаті геніальної поетеси та висловив  сподівання, що в місті  буде проводитись фестиваль, приурочений життю і творчості Лесі Українки.

    Цього дня лунали слова великої шани письменниці, що стала символом незламності духу, волі, вмінням протистояти злу та реалізовувати задуми.

Не випадково на постаменті пам’ятника напис : «Найрідніший, рідний          край - Волинь». На Волині Леся бувала не лише в Колодяжному та Ковелі та Луцьку, а й  відвідувала з родиною Волошки,  Будища,  Вербку,                     Любитів, Скулин, Нечимне, Дроздні, ліси Задибщини, Стаднище, Коничівщини, Березина, Запруддя.  Усе цікавило Лесю: люди, звичаї, традиції, природа, щоб потім «перелити» усе в свої геніальні твори. Саме тут народились образи до її драми-феєрії «Лісова пісня», що  є глибокою філософською драмою душі шекспірівського рівня.

     Поезія Лесі Українки линула з уст переможниці обласного конкурсу читців Олени Місюри та студентів Ковельського медичного коледжу Катерини Гундерич, Аліни Данелюк, Людмили Семенюк, Леокадії Старченко, а також учнів Школи гармонійного розвитку, що діє при «Союзі українок» Каміли Гайдай та   Бордеанд .                            .

   Присутні почули слова Івана Франка, що свідчать про те, як сприймали сучасники  Лесі Українки її геній, написані одразу після смерті поетеси: «Відійшла цінена й визнана лише немногими, а для більшості залишилась невідомою і незрозумілою. Бо така доля віщого творця, що переростає своє вбоге і кволе оточення, така доля сівача, що в темну ніч заповідає незрячим світанок».

       Іціціаторами та організаторами  цього заходу виступила Громадська оргацізація «Союз українок» м.Ковеля спільно з колективом Ковельського медичного коледжу.

        Ведучі, студенти медичного коледжу,

Іванна Горніч та Микола Остапчук зуміли донести до  присутніх високий дух Лесиного слова,  мужність її життя.

   Атмосфера заходу була такою, що здавалось – це не пам’ятник, а постать Великої Українки поруч стоїть і дає можливість глибше усвідомити посилання до нас її глибоких слів, які не втратили актуальності і сьогодні :

                                        Нащо даремнії скорботи?

                                        Назад нема нам вороття.

                                        Берімось краще до роботи,

                                        Змагаймось за нове життя.

Галина Голубович

Заступник голови громадської організації «Союз українок»