Трагедія в Кемерово, що забрала життя стількох дітей,

не залишила байдужими студентів коледжу.

Студентка І курсу спеціальності "Фармація"

Клямар Катерина вилила свої почуття  у поезії:

Палала «Зимова вишня»,

І була це зовсім не гра.

Бідних дітей поглинала

Жорстока й разюча смола.

Ні в чому не винні діти

Дивились німе кіно.

Не хотілось їм в димі горіти

Та закрилось глухе вікно.

Вони кричали про допомогу,           

Та ніхто не почув той плач,

Дзвонили батькам й казали:

Горимо ми, матусю, пробач!

Це банальна помилка чи злочин?

Та не в тому зараз тут суть.

Уві сні будуть рідні їх чути.

Що страшніше скажіть може бути,

Ніж горіти живцем  у вогні?

Не можу цього зрозуміти!

Поясніть хто-небудь мені…

Почорніла «Зимова вишня».

Та людей вже назад не вернути.

Скільки злості людської навколо?

Цих дітей нам не вдасться забути…